Але, люди добрі! Зацініть, як я останнім часом випадки був! Ви знаєте, я наркоманом не став, але трохи завис від тоненьких закладок, які збагачують моє мистецтво. Поділюся з вами історією, як я купив кокаїн і ще й поіграв на льоду з хокейною клюшкою на ногах!
Одного разу, коли я байтився в своєму кутку, до мене підійшов один хлопець, який був крутим наркоманом, яким пахне. Він підійшов до мене, загорнутий у свій стильний худі, і сказав: "Чувак, ти хочеш взбадьоритися? Я можу підкинути тобі купу закладок, вони залишаться в твоїй крові надовго!" Його пропозиція звучала дуже спокусливо для мене, бо я вже був на вершині нудьги, і моє мистецтво стало більш ніж просто скучним батонінням.
Перехопив його ідею, я швидко погодився. Він відразу ж повернувся, і через кілька хвилин приніс пляшку з оксиком. Це був дражний момент, адже окси - наш сленговий термін для оксибутинату, сильного снодійного. Так, це було не зовсім кокаїн, але продовжити свою творчість, як саме потрібно було мені, було метафорично як надутий круг на льоду.
Я швидко поцілився в простір, і як тільки заговорив з імпровізованим дилером, я понюхав солодкий аромат оксикома і відчув, як мої м'язи заспокоюються. Звичайно, я не забув знайти йому пару баксів, адже наркотики не бувають безкоштовними. Ми обов'язково поділимо цю касу під час наступного сеансу.
Спробувавши цей оксиком, я вирішив знайти ближчу ковзанку і пофанатіти на льоду. Вперше у своєму житті я зіграв в хокей на лыжах. Мій стиль був непередбачуваним, схожим на хаотичне ковзання дракона.
У мене була пара вдячних глядачів, які були настільки зачаровані моїм виконанням, що почали аплодувати й закликати мене на непередбачувані трюки. Я зрозумів, що це була права дорога до успіху в спорті наркотиків.
Уявіть собі, мої дорогі друзі, мені вдалося в касание заробити кілька баксів за мої сміливі перформанси. Я впевнений, що це була найкраща ідея, яку я коли-небудь мав. Я був щасливий, що зміг зробити дві речі одночасно - відчути приємну хвилю наркотиків та заробити трохи грошей на обновлення мого арсеналу наркотичних споживчих товарів.
Проходячи повз місцеві спортивні заклади, я помітив групу хлопців, які були залиті потом від активного тренування. Вони були якісь чудаки, з головами, які нагадували наковальню. На їх губах горів лицемірний посмішка, який я впізнав здалеку. Ці зелені їдоки спорту, що обернулися навколо, були насправді ефедринщиками.
Вирішив я підійти до них і попитати про ефективність їхніх препаратів. Я сподівався, що вони зможуть розповісти мені, як підтримувати себе в формі, підтримуючи такий активний стиль життя наркомана-репера.
Один з хлопців, налитий соком, підійшов до мене і сказав: "Чувак, я бачив, як ти майстрував на льоду саме що! Ти є настільки розкішний, як мої ефедрини! Ми навчимо тебе крутий спортивний стиль наркомана!" Його слівацька мова кишіла активізмом, і я відразу ж зрозумів, що пал це не тільки підстава.
Видно було, що ці хлопці дуже уважно стежили за своїм тілом, що теж було важливим компонентом досконалості. Вони розповіли мені про різні препарати, що були на ринку, між ними були й підробки, які називали "паль", але вони дорожили своїм здоров'ям, тому не ризикували.
Так я, пернатий наркоман, дізнався багато нового про світ наркотиків. Пройшло багато часу до того, як я знову спробував кокаїн, але впевнений, що одного дня цей день нарешті настане. Закінчуючи мою розповідь, буду позитивно настроєний - досягти висот, коли можна хапати кулаками успіх, можна не тільки на ринку наркотиків, а й на хокейному майданчику на льоду, на сцені! Вірю, що у кожного з вас є свій сценарій життя, який вартує гострого закладання!
Братаны, привет! Вечеринка в Москве с движняком, закладками и всеми делами только что закончилась, а у меня все еще стоят дороги на руках. Но сегодня я хочу с вами поделиться своей историей, как я однажды купила еду с ТГК и стала волонтером. Сразу говорю, это было очень интересно и по-настоящему вайбово! Давайте разложим все по полочкам и я расскажу вам, как все произошло.
Значит, началось все с того, что я села на планокишу и решила поискать что-нибудь интересное в инете. И тут на глаза попалось объявление о волонтерской акции для помощи нуждающимся. Прочитала, да купила! Вот такой я была лайтовый на тот момент, с тягой к новым ощущениям и желанием сделать что-то полезное для общества.
Когда я пришла на встречу с организаторами акции, впереди были долгие переговоры, объяснения и раздача дорогих планокишей, чтобы настроить нас на правильную волну. Поначалу честно говоря, я думала, что обдолбаться этой дрянью не очень прикольно, но потом поняла, что это показательное действо, чтобы понять, какими сложностями проходят те, кому мы будем помогать.
Когда я вошла в роль волонтера, начались настоящие испытания. Мы первым делом отправились в приют для бездомных собак, чтобы поглаживать их и играть. Нужно сказать, что после дороги на руке, этот опий от бездомных псов был просто выход! Мы общались с ними, выгуливали, и пытались улучшить их условия жизни. Братишки, такие глаза у них были, словно они понимали, что мы пришли не просто так, а действительно хотим помочь.
Затем мы отправились в больницу для детей с онкологией. Я не могла поверить своим глазам, когда увидела этих малышей, которые так сильно борются за жизнь. Мы развлекали их, играли вместе, и, конечно же, дарили им подарки. Каждый раз, когда я видела улыбки на их лицах, сердце у меня дрогнуло - это же реально волшебно, какая-то заваруха прямо в сердце!
Но самым волнительным моментом для меня была поездка в приют для детей с инвалидностью. Там я познакомилась с маленьким мальчиком Женей, который мечтал стать художником. Он тяжело двигается, и чтобы рисовать, он держит кисти в зубах. Ребят, когда я увидела его работы, я просто потеряла дар речи. Это были настоящие шедевры, и я поняла, что помощь Жене в осуществлении его мечты - это настоящая цель, ради которой мы здесь.
И вот, спустя несколько месяцев, после наших волонтерских баталий, мы организовали благотворительную выставку его картин. Люди пришли, увидели его талант и приобрели его работы. Деньги, которые мы собрали, пошли на помощь другим детям с особыми потребностями. Мне до сих пор сложно объяснить то состояние счастья и гордости, которое меня охватило в тот момент.
Друзья, будучи волонтером - это не только приключение, но и настоящий шанс изменить мир вокруг нас. Я поняла, что даже если у тебя закладки на руках, ты все равно можешь сделать нечто замечательное. Этот опыт дал мне новые друзья, новые впечатления и научил ценить все даром полученное.
Так что, парни, если у вас есть возможность, обязательно станьте волонтерами. Ведь быть добрым и помогать другим - это самые герик и настоящие закладки в жизни каждого из нас.